Та скажи міні, від чого
Ти кохана, счервоніла?“
— Комари мене напали;
Не люблю я їх так само,
Як жидів отих поганих
Довгоносую породу.
„Киньмо комарів з жидами, —
Сміючись говорить лицарь, —
Подивися — он мигдальний
Цвіт із дерева злітає.
„Цвіт мигдальний все повітря
Сповнив чистим ароматом;
Та скажи міні, кохана:
Щиро ти мене кохаєш?“
— Я тебе кохаю, милий,
І кохати ввік клянуся
Тим, кого нарід жидівський
Заквітчав вінком терновим.
„Позабудьмо про Жидів ми,” —
Сміючись говорить лицарь; —
„Глянь-но, у траві, як мріі,
Скрізь тремтять ліле́і білі;
„Скрізь тремтять лілеі білі,
Зорі ллють на них проміння....
Та скажи, мій друже ясний,
Не обманюєш мене ти?“
— Ні, нема в мені обману,
Як в своіх не маю жилах
