По дорозі в Альколею,
По над тим Гвадалківіром,
Де цвітуть миндалі білі
І пахучі померанці, —
Скаче там веселий лицарь,
Усміхаючись до себе;
А кругом пташки співають
Та вода шумить невпинно.
У палаці в Альколеі
Гарна Клара де Альва́рес
Бенькетує, роскошує, —
Батько Клари бється в горах.
Ще здаля почув Альманзор,
Що гучна музика грає
І побачив крізь дерева,
Що вогні блищать в палаці.
У палаці в Альколеі
Там дванадцять панн танцює,
З ними лицарів дванадцять, —
Та найкращий всіх Альманзор.
Чарівний, веселий, любий
Він літає по салону
І усім панянкам гарним
Привітні слова говорить.
Гарні руки Ізабеллі
Він цілує і сміється,
Він седить біля Ельвіри,
Заглядає в очі чорні.
