Цю сторінку схвалено
— 36 —
І тихеє слово я чую твоє,
Букет з кіпарісу приймаю.
Прокинусь — букет з кіпарісу зника,
А слово твоє забуваю.
Л. У.
57.
Осінняя нічка на дворі,
І вітер, і дощ, і пітьма;
Гей, де ж ти, дівчинонько-зоре,
Що робиш тепер ти сама?
Я бачу, голівку з нудьгою
Схилила вона до вікна,
І пильно, з слізьми та журбою.
В пітьму задивилась вона.
М. С.
58.
В гаю́ шумить вітер осінній,
Так холодно, вохко в ночі…
Я їду самотний по лісі,
Закутаний, в темнім плащі.
Як швидко я їду, так швидко
Вперед моя думка летить,
Туди вона весело лине,
Де милої хатка стоїть.
Ось брешуть собаки… от слуги
Виходять мене зустрічать
Зо світлом. Біжу я в господу,
По сходах остроги брязчать.
