Цю сторінку схвалено
— 39 —
61.
Була холодна північ та німа,
А я блукав дібровою з нудьгою;
Прокинулись дере́ва всі од сна
І жалібно кивали головою.
Л. У.
62.
Похований той на розпутті,
Хто сам себе вбив, і журлива
Блакітная квітка зросла там, —
То квітка гріха нещаслива.
Холодної, тихої ночі
Стою і зітхаю журливо,
При місяці тихо леліє
Та квітка гріха нещаслива.
Л. У.
63.
Де я не гляну, всюди очі
Темнота чорна застилає,
Бо зникли оченьки дівочі,
Для мене промінь їх не сяє.
Погасла золотої зо́рі
Коханая краса велична,
Скрізь — дикії страшні простори…
Прийми мене, ти, ніч одвічна!
Л. У.
