Цю сторінку схвалено
— 41 —
„Не встати міні, моя мила,
В голівоньці є в мене рана,
Їі я прострелив, як тільки
С тобою розстався, кохана.“
І цю затулю тобі рану
Своєю густою косою,
І кров утримаю, мій милий,
Щоб встав і пішов ти зо мною“.
Так щиро, з такою жагою
Бренів міні голос той милий,
Що більше не хтів я змагатись,
Що встати вже хтів я з могили…
Але одійшли моі рани
І крові струмок із них ринув —
З грудей, з голови, із серденька…
Та тут мене сон мій покинув.
М. С.
65.
Всі давні та прикрії співи,
Всі мрії тяжкії, страшні
Я хочу тепер поховати
На віки в великій труні.
В труні я сховаю багато,
А що́ — се моя таіна́.
Немов Гейдельбергське барило,
Ще й більша буть має труна.
І мари потрібні для неї
Із дощок міцні та тяжкі, —
