3.
Сумне́ моє серденько трудне, —
Довкола все раде весні;
Стою, прихилившись до липи,
На за́мковій стрімкій стіні.
Глибо́ко в долині блакітна
Спокійная річка біжить;
Там хлопчик пливе у човенці,
Закинувши удку, й свистить.
Довкола розкинулись мило
Барвисті дрібні береги,
Домочки, й садочки і люде,
Отари, і луки, й луги.
Дівчата перуть собі хустя,
Веселий їх гурт гомонить;
З лотоків летять діаманти,
Млиновеє коло шумить.
Он сіра старезна вязниця,
Хатина при їй вартова:
Увесь у червоному хлопець
Рушницю свою набива.
Він ходить; по сталі рушниці
Проміння искриться ясне;
Він честь віддає мені нею, —
Ох, краще б застрелив мене!
