|
— 45 —
4.
Я, в лісі блукаючи, плачу,
А дрозд поміж листям седить,
Співа та питає у мене:
„Що в тебе мій друже, болить“?
— Роскажуть про це тобі пташки,
Що зви́ли кубельця своі
Над вікнами люби моєі,
Під стріхою хати єі.
5.
Ніч, дощ і негода страшенна,
На небі нема ні зорі;
Я мовчки по гаю мандрую,
А вітер шумить угорі.
Тремтить якийсь вогник здалека, —
Се певне в хатині лісній;
Мене той вогонь не привабить:
Непри́язно в хаті сумній.
Стара і сліпа там бабуся
На кріслі понуро сидить,
Так тихо сидить, мов камінна,
Ні слова не мовить, мовчить.
Метушиться в хаті, клену́чи,
Рудий карбівничого син,
Об стіну рушницею кида
І люто регочеться він.
|
