|
— 47 —
Втопили в Рейні, бо сказилась
У спеку літом щось вона“.
Сестра коханоі до неі
Подобна личком чарівним, —
Ті самі очі, що зробили
Мене нещасним та сумним.
8.
Дівчино, рибалонько люба,
Чеве́нце сюди приверни,
Ходи сюди, сядь, поговорим,
Дай рученьку білу мені.
До серця мого пригорнися,
Не бійся так дуже мене,
Що дня ж ти ввіряєшся морю,
А море і дике, й страшне!
У серці моїм, як і в морі,
Є бурі й прибої страшні,
Але і прехорошиї перли
В йому спочивають на дні.
9.
Над морем зійшов місяче́нько,
Поблискують хвилі срібло́м;
Я любку мою обіймаю,
Серде́нька тремтять нам обом.
Я тихо сиджу, мене люба,
Кохана в обіймах держить.
|
