|
— 59 —
Вони робить уміють гроші,
Я в них науку перейму“.
Єму святую книжку мати
В обличчя кидає худе:
„Нехай, розбійнику, на те́бе
Грім божий з неба упаде!“
Всі чують, стука хтось в віконце
Рука киває йім бліда, —
В вікно у рясі довгій, чорній
Суворо батько погляда.
31.
На дворі негода страшенна,
Сніг, дощ, лютий вітер гуде;
Сижу край вікна я, дивлюся:
Немов хтось у темряві йде.
Блищить одинокеє світло
І в темряві тихо зника,
З ліхтариком, певне, до дому
Іде стара ненька яка.
Я думаю, масло та яйця
Несе вона в коші, муку.
Спече періжок, нагодує
Свою величеньку дочку.
Дочка лежить дома на кріслі
І жмурить очиці своі;
Злотистиі кучері впали
На личенько гарне єї.
|
