Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/69

— 61 —

36.

Як я про свою говорив вам печаль,
То ви позіхали й мовчали;
Коли-ж в красні вірші убрав я свій жаль,
О, як тоді всі вихваляли!

Л. У.

---

38.

Люде! не глузуйте з чорта, —
Хви́лька людськеє життя,
А довічнеє прокляття
Не химера то пуста!

Люде! всі довги платіте, —
Довге людськеє життя,
Довго прийдеться вам на́бір
Брать, як перше, без пуття.

Л. У.

---

40.

Були ми маленькими дітьми, —
Весе́леньких пара діток;
В курник заберемось бувало,
Сховаємось там у куток,

Після й заспіваєм, як півень;
Хто небудь іде до хліва, —
От ми: „Кукуріку!“ — він дума
На нас, що то півень співа.

В дворі нашім скриня стояла,
Ми вбрали папером її,