|
— 77 —
Ти завтра покинути хочеш,
Але ще сёгодня — моя, —
І більше і щастя, і ласки,
І більш поцілунків жду я.
77.
В молодиї давні літа
Від кохання без привіта
Я палав не раз;
Дорогі тепера дрова,
Згас вогонь, душа здорова,
Далебі! от се й гаразд!
Красна любко, не журися!
На що сльози? схаменися!
Так роби, як я:
Ти живи, поки живеться,
А журбу забудь, — минеться!
Далебі! тай будь моя.
78.
Ти на мене ворогуєш?
Так змінилася від разу?
Буду скаржитись на тебе
Перед світом за обра́зу.
Ох, ви, устонька невдячні,
На́ що ж ви лихе казали
На того, кого так щиро
Що-день божий цілували?
|
