79.
Ох, се знов ті самі очі,
Що колись мене вітали,
Знов уста́ ті самі любі,
Що так мило цілували!
Знов той самий голос чую,
Що мені й по ночах снився!
Але я вернувсь до дому
Не такий, як був, — змінився.
Ті хороші білі руки
Знов кохано обіймають,
Та в моїм серденьку глухо,
Поцілунки не діймають!
82.
По валах у Саламанці
Тихий вітер повіває,
Літнім вечером зо мною
Люба донна похожає.
І єї стрункую постать
Мої руки обіймають,
Мені чутно, як зітхання
Груди горді їй здіймають.
Понад нами въ темних липах
Вітер шепче полохливо,
Сни лихі бренить струмочок
Таємничо і журливо.
