Цю сторінку схвалено
— 79 —
„Ох, sennora! серце чує, —
Хутко маю мандрувати,
І по мурах саламанських
Більше нам не похожати!
Л. У.
84.
Я бачу, що ти вже мене покохала,
По очіх, по мові я теє пізнав;
Колиб твоя мати при нас не стояла,
То я б поцілунка від тебе дістав.
Ранесенько завтра я місто покину, —
Далеко жене мене доля моя;
В вікні я побачу русяву дівчину,
Ій щиро вклонюся, відходячи, я.
Л. У.
85.
Над горами сонечко сходить з'за гаю,
Отари женуть… Тихий ранішній час.
Ти, любко моя, моє сонце, мій раю,
Колиб я побачив тебе ще хоч раз!
Біжу під віконце дівчиноньки швидко....
„Мандрую! прощай, моє щастя ясне́!“
Даремне! в віконці дівчи́ни не видко,
Ще спить… і у сні може бачить мене?
Л. У.
