Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/89

— 81 —

Я в садочку заночую,
Там виводить соловейко
Голосні кохання співи,
Я крізь сон його почую…

Л. У.

---

90.

„Де та мила, що прославив
В пісні ти своій чудовій,
Як серденько занялося
Чарівним вогнем любові?“

Той вогонь погас у мене,
В серці горе й сумовання, —
Сяя книжечка — то урна
З попілом мого кохання.

М. С.

---

Світова тьма.

Прилинув Май у промінні злотистім,
З шовковим ле́готом, та пахощами зілля,
І вабить люд до себе білим цвітом,
Та синіми очицями фіялок,
І розстила квітчастий ярий килим,
Затканий про́мінням і ранньою росою;
До себе кличе Май людей коханих.
На перший поклик люд блідий виходить;
Панове одягають літні вбрання,
Святкові, з гудзями, що сяють ясно;
Всі панії в невинну біль убрались;
Молодики вусок весняний крутять;