Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/97

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
З подорожі до Гарца.
Пролог.

Фраки, шовкові панчішки,
Рукавці́ блищать гарненько,
Гречні речі, залицяння, —
Ох, колиб їм ще серде́нько!

Серце чулеє у грудях,
В серці щирі почування…
Мене мучать їхні речі
Про нещиреє кохання.

Я піду собі у гори,
Там стоять хатки́ тихенькі,
Вільно дихають там груди,
Віють вітри там буйненькі.

Я піду собі у гори,
Темні сосни там стрункії,
Спів пташиний, шум струмочків,
Хмари гордії прудкії.

Прощавайте, ясні зали,
Ви, панове й пані ясні!
Сміючись на вас я гляну,
Як зійду на гори красні!

Л. У.