Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 90 —
На Гарденбергу.

Давні сни мої, повстаньте!
Серця брамо, відчинись! —
Красні співи, сльози туги
Дивно з серця полились.

Я піду між ті яли́ни,
Де джере́ло виграва,
Де олені горді ходять,
Де мій любий дрозд співа.

Я зійду на тії гори,
На ті бе́скиди стрімкі,
Де на замку на руінах
Грають проміні палкі.

Там я сяду собі тихо
І згадаю ті часи, —
Давніх лицарів хороших,
Час минулої краси!

Он майдан поріс травою, —
Гордий лицарь там стояв:
Він, найдужчих подолавши,
Надгороду з бою взяв.

Плющ повивсь по тім балконі,
Де вродли́виця була,
Що й тако́го перемо́жця
По́глядом перемогла.

Переможця і вродливу
Поборола смерть бліда, —
Той сухий з косою лицарь
Всіх до долу поклада!

Л. У.