Галич згадується перший раз в літописях 1141 р. Початок міста виводили від якогось Галиці і в давніх часах показували коло міста Галичину могилу; але нині не знаємо навіть, де стояла та Галичина могила, бо біля Галича могил є богато. Галич се один з найстарших наших городів. Ще в нинішних часах знаходять в землі камінні сокири, прилади з рога, глиняну посудину, стару зброю, — все те річі з непамятного часу, зперед кількох тисяч літ; на місці, де тепер стоїть Галич, колись були села, по котрих навіть назва не лишилася, мешкали люди, про яких память загинула. До більшого значіння прийшов Галич аж тоді, коли в Галичині запанували потомки князя Володимира Великого, а особливо коли 1144 р. переніс тут столицю князь Володимирко. Тоді з незначної наддністрянської осади став Галич великим і славним містом.
В давніх наших містах по середині стояв все оборонний замок, город. Город ставлено на високій, стрімкій горі, серед яруг або над рікою, щоби легко було оборонитися перед ворогом. З тих, боків, де приступ був лекший, город обезпечували високими валами, висипаними з землі; в деяких місцях був тільки один вал, де инше ішли два або три вали, один за другим, на валах будовано ще деревляні укріплення, стіни; се були пні і бальки дерева, споєні разом; поверх засипували їх землею або мастили грубо глиною, щоби вхоронити їх перед огнем. Між укріпленнями стояли вежі або стовпи, будовані з дерева або каміння. До замку вели в однім місці ворота, муровані з каміня; через
