Сторінка:Княжий город Галич (1923).pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

зорі. Тогож року умер князь Ярослав. Як лежав вже хорий на смертній постелі, призвав до себе всіх бояр і міщан, духовних і світських, богатих і бідних і перед ними плачучи говорив „Отці і братя і сини, отсе відходжу з сього світа марного і іду до творця мойого; коли согрішив я чим перед вами, простіть мені“… Так плакав перед людьми три дні і казав роздавати своє майно бідним. Роздавали через три дні по цілім Галичі і не могли всього роздати.

По смерти Ярослава настав в Галичі великий неспокій. Ярослав дав галицьке князівство Олегови, синови Настаськи: против Олега виступив другий син Ярослава, Володимир. До Галичини прийшли Поляки й Угри і почалася завзята війна. В 1189 р. угорський король Беля здобув Галич і посадив тут на княжім престолі свойого сина Андрія. Але народ не привик до чужого пановання і бурився проти Угрів; київський митрополит закликав українських князів до війни з ворогами: „Се чужоплемінники забрали вашу вітчину, не дайте їм панувати!“ Галич хотів здобути собі один незначний князь, Ростислав; хоробро боровся під Галичем молодий князь, але угорські вояки в битві збили його з коня і раненого взяли в неволю. Коли його ледви живого привезено в Галич, вістка про се розбурхала нарід. Міщани піднялися, щоби відбити князя від Угрів і віддати йому пановання. Тоді угорські воєводи приложили смертне зіллє до його ран і Ростислав зараз умер. Війна з Уграми йшла далі і на кінець на галицькім столі засів Володимир; але по короткім панованню в 1198 р. він умер, не лишаючи ніякого потомства.

Галич з цілою Галичиною перейшов тоді під пановання Волинського князя Романа (1198—1205 р.) Се був хоробрий князь і воював багато, а найбільше шкодив Половцям; давна пісня славить лицарські діла Романа: „він кинувся на поганих як лев, сердитий був як рись, нищив їх як крокодиль, переходив їх землю як орел, хоробрий був як тур“… Про славні діла Романа довідався папа римський і прислав до князя послів, намовляв його на латинство та обіцяв йому королівську корону і поміч меча св. Петра для дальшої війни. Тоді Роман підняв свій меч і запитав: „Чи такий меч хоче мені дати пата? Доки я маю свій меч, не хочу купувати иншою ціною, як тільки війною. Як батьки і діти наші розмножити українську землю!“… Славний князь погиб у війні з Поляками 1205 р.; в Галичі лишилася Романова вдова з двома малими синами, Данилом і Васильком.