теж околишньої, а може й внутрішньої. Еге! в чому причина? Чи в тому, що людність вірмено-татарсько-комлицька, чи в інчій якій полїтично-економічній причинї? Останнє певнїйше; певнїйш через те, що й інчі наші міста губерські, опріч хиба Риги, не лїпше за Астрахань.
Яка от сила пароплавів приватних, а нинї в Астраханї нї одного нема, се через Макаровський ярмалок.[1] Пароход „Меркурій“ вернеться до Астраханї не ранїйш 15. серпня; до 20. він набірати ме кляжи і тодї попливе до Рибинська. Так ото і мене він довезе до Нижнього. А доки що по волї й по неволї мушу оглядати отсе незвичайно брудне місто.
7. Так чи не Астрахань же! чи не портове місто! Нї однїсенького ресторану, де-б можна було, хоч аби як, пообідати. А вже про кватеровання в готелю нема що й казати. Зайшов сегоднї до одного з „готелїв“ на Косї, до „Герану“ (на Золотому Розї астраханському). Спитав чого небудь попоїсти. Замизьканий, верткий послухач каже: що є усе, чого тільки захочу я, нема лишень чаю. Дїйсне показало ся, що нїчого нема, опріч чаю; навіть юшки простої нема! Отсе так в тій Астраханї, що половину величезної держави Росийської годує осятриною! Коли-б пляц-ад'ютант з Новопетровського не приїхав був сюди за справами службовими, на два місяцї ранїйш за мене, так мусїв би я ночувати, коли не на вулицї, так у кибітцї у комлицькій. Кибітки такі чепурні, як і оті халупи брудні, тількі-ж гостиннїйш за їх. Спасибіг ад'ютантові Б-у, він мене в отсему улусї негостинному захистив й нагодував.
8. Усяке місто, хоч би навіть богоспаємий Белебей, найнїкчемнїйше місто в Оренбурщинї, повинно-б добре вражіння зробити на людину, що, отак як я, сїм років в голій пустелї чевріла. Отже зі мною не так стало ся. Значить я ще не зовсїм здичавів. Се добре! Сегоднї вранцї пішов я по місту шукати крамницю з ковбасами, щоб запасти ся хар-
- ↑ В Нижньому Новгородї. — Перек.
