Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 94 —

чами в дорогу тай до міста пильнїйш придивити ся. Іду московською улицею (се тутешнїй Невський Проспект) і перше вражіння почало у мене зникати. Улиця хоч куди! будівлї здебільш на три осади; знизу оздоблені, як водить ся, вивісками, переважно блакітними з золотом. З крамниць, переважно ґалянтерийних, мляво визирають вродливі, виразні тварі вірменські, а інде і перські. „Гостинный“ (крамарський) двір хоч і озія, а проте будівля легка і навіть ґраціозна; збудовано на смак Гваренги. Дім ґубернаторський теж озія, як прирівняти до приватних: бель-етаж єго, a la Ренесанс, дивить ся весело, наче готель великопанський. Масивна ґалєрея аркад єго підпирає. Під аркадами крамницї з усяким крамом панським; між ним і кумис. Чудно! під домом репрезентанта влади верховної крамницї з усяким крамом і з кумисом! Отака-о дисгармонїя спершу мене здивувала. Але-ж! спокійним промислам не можна квітчати ся інакше, як не під еґідою влади. На сїй думцї я помирив ся і рушив далї. Обійшов навкруги скверу, що пав курявою, і вийшов на другу вулицю паралельну з московською, тількі вже менш оздоблену вивісками і вірменами. З сїєї нїчим таки неприкметної вулицї взяв я лїворуч і, перейшовши через деревяний міст, опинив ся по той бік Кутума.

Перейшов по вулицї ступнїв може з сотню, бачу дім: з себе він нагадує ресторан заміський середньої руки; деревяний він, на одну осаду, з бельведером. По широкій навкруги бельведеру ґалєреї похожає кавалєр вусатий; на єму пальто-сак сірий і срібний „Георгій“.[1] Похожає він з повагою та на плебеїв татар та комликів позирає. Чи не астраханське отсе „дворянское собраніе“, подумав я і хотїв далї йти, аж ось помітив над брамою жовту табличку з словами: „домъ Сапожникова“. Зайшов би я, коли-б Олександер Олександрович Сапожников на обрію астраханському не був зорею бриліянто-

  1. Війсковий орден росийський. — Перекл.