воюта ще й безплатним метр-д'отелем. Але-ж отсї велелїпні вади не дали менї зайти і провідати єго яко старого знаємого.
Далї за домом і садом Сапожникова ген далеченько манячать халупчини. Яко маляр я люблю вештати ся по отаким брудним, але малївним закуткам, одначе яко людина, що щиро любить чоловіка, я перед домом милїонника повернув „на лїво-кругом“ і небавом опинив ся в осередку міста. Тут на московській вулицї завернув я до готелю „Москва“, казав дати менї чаю та в товаристві вірмен і присїв собі. Якийсь „молодець“ в солдацькій шинелї підкрутив орган машину і вона задеренчала увертюру з „Роберта-Диявола“. Хоча й зовсїм бракувало мелодиї, а про те отся зіпсована мелодия красуня розворушила мене; до слїз мене зхвилювала. Значить я давно вже не чув нїчого й похожого на музику! Барабан да сурми зачерствіли менї слих, але не заскоринили менї серця, перенятливого до всего прекрасного.
Після увертюри „Роберта“ машина засичала „ужъ какъ вѣетъ вѣтерокъ“. Я і се сичаннє вислухав радо і майже примиренний з Астраханню, заплатив 15 коп. за чай і пішов на вулицю.
Московська вулиця! чи є в Росиї хоч єдине таке місто, щоб не було в єму московської вулицї? Здаєть ся, що нема; а от без ковбаснї так є чимало міст ґуберських і між ними портове місто Астрахань!
Погане, зовсїм нїкчемне, осоружне місто Астрахань. Усї вулицї головні й неголовні обійшов я: усякої барви і великі і дрібні вивіски поперечитав; здебільш вони оповіщають про продаж чихиру та краму панського, але про продаж ковбаси копчоної нїже єдина менї не повідала. Ех! нїмцї, сарептські нїмцї! аклиматизували ся і ви, а я-ж був таким певним і покладав ся на вашу ковбасолюбну, стійку натуру!
По обідї за порадою Євдохи, куховарки Б-щова рушив я шукати нїмецької булочної. На Євдошину
