курія“. Усе тут позамикано, опріч шпаківниць на високих вежах. З них знати, де живуть меломани. Білєтиків, що наймається кватера, як се робить ся по лїпших містах, тут не приклеюють. Так я навдаку і постукав ся до кількох брам, марне! Довго я шукав кватери, нарештї здибав комірчину з манесенечким віконцем, тай те виходить саме на яму помийницю. Коли, кажуть, нема риби, то й рак риба: нема людий, то й Хома чоловік. От з такої приказки мудрої, я з завтрішнього дня ночувати му в комірчинї по 20 к. сріб. за добу. Що-ж! за 6 руб. на місяць комірчина з ямою-помийницею! Та се хоч би й в Сан-Франціско так саме враз!
Давши завдатку, я прийшов до Б. На дворі спека і курява, тому я цїлїсенький день просидїв у хатї і написав радісні листи до своїх приятелїв, до Лазаревського і до Герна. До Кухаренка напишу завтра. Дожидаю єго відповіди про мою „Москалеву Криницю“. Не тямлю, чому отсе він мовчить.
Перед вечером вийшов я, як кажуть, себе показати і на людий подивити ся. Пішов побережем канала. В Астраханї се „Англійская набережная“, в розумінню моральному, а фактично з дощок деревяних. Канал нївідь що! Але уважаючи, що єго спорудив чоловік приватний, так задля єго се дїло капітальне, ґіґантське! Не можна менї було довідати ся, коли саме єго споружено. Тільки й довідав ся, що зроблено канал коштом якогось Варварицї, Грека-дуки. Честь і слава небіжчикові Єлину! От по сему побережю вечерами і гуляє квіт астраханської людности.
Жіноцтво тутешнє неприродно біле і переважно сухорляве. Мужчини взагалї в білих картузах з кокардами. Незрозуміла любов до ливреї! Інде здибаєш левів і левиць. Отсї всесьвітні плотоядні так не климатизують ся. Вони на масть і тут такі самісенькі, як і в Архангельску і скрізь. Плебейська твар камлика, або татарина тут рідко показуєть ся. Про їх місце по ісадах та по перевулках брудних. Придивляючись пильнїйш до вузькоокої тварі кам-
