17. серпня. Іван Рогожин, сприятелившись з Перфилом пішов за єго на півроку в салдати. Але біс хоч який хитрий та вигадливий, а не зумів припасувати ся до „порядків“ і єго бідолагу лупили наче ту Сидорову козу та так лупили, що як минуло пів року, так єму соромно було показати ся до свого найстаршого. Бідолашний чортяка не розжував, що значить надягти на плечи ранець. А Перфил почувши від єго про оту службу, мовив до єго: „Не в свої сани не сїдай!“ З того часу вже жаден чортяка в солдатах служити не хотїв. А ти, Батьку! десять лїт перебув в салдатах. Офіцери, як дочули ся від ПерФила, що Рогожин пів року служив за єго, свій восхит висловили так: „Знатно! і чортяка в наших руках побував.“ Закрепив Іван Рогожин. Фельдфебель Перфил.
18. В. Кишкин. Зустріч з давнїм знаємим.
(По польски). 19. Лїкар Карло Нївицький, Павло Рудзїєвський, Тит Шулєвич.
20. Красномовства не богацькому доля надїлила, а менї зовсїм не дано того дару Божого і я тільки мовчки дивую ся і славлю потужність твою, Сьвятий Кобзарю народний! Твоє теперішнє перебування серед нас мене зовсїм щасливим робить: отсї години нїколи не зникнуть з моєї памяти. О! стократ, стократ благословляю отсей день великий, коли небо дало менї особисто спізнати тебе, великого і непохитного оповідача слова правди! Нехай же кільки отсїх слів, тобі великий поете-артисту! нагадують про глибоке поважання до тебе Тимоша Зброжка.
22, 23 і 26 серпня (зовсїм незаписані в Журналї. Далї Записки йдуть рукою самого Шевченка).
23. З 15 до 22 серпня у мене, в курявій і брудній Астраханї було таке сьвітле сьвято, якого ще на моєму віку менї не трапило ся. Земляки мої, більшість їх, Кияне, так щиро, радісно, так по братерськи привітали моє визволення з неволї і так розгорнули гостинність свою, що не дали менї волї самому свої Записки провадити і взяли се на себе!
