Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/114

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 104 —

Спасибіг вам, мої друзяки благородні, безкористні! Ви надїлили мене таким щастям і надали менї таких радощів, що моє вдячне серце ледві їх вміщує. Память про отсї найщасливші днї я не до прозаічних своїх записок заведу, а в скарбницї серця свого сховаю.

15. серпня Зброжек якось висловив у Сапожникових, що я в Астраханї. 16-го я оновив стару знаємість з Олександром Олександровичем. Се вже не той школяр-пустота в куценькій курточцї, яким я єго останнїм разом бачив року 1842. Се вже мужчина, муж і батько прекрасної дитини. А опріч того я зустрів в єму людину просту, добру і благородну високо. Отся риса характеризує родину Сапожникових. Не відаю, чи надовго він покидає Астрахань. Наняв собі парохода до Нижнього Новгороду тай мене бере на „Князя Пожарського“. Білєт, що купив я за пять рублїв, я вернув в контору пароходного товариства „Меркурій“, просячи щоб подарували єго першому злидареві. Капітан на пароплаві „Князь Пожарський“ Володимир Василєвич К. зробив так, що замісць одного злидаря, взяв на баржу до Нижнього пятьох, що навіть по карбованцю не спроможні заплатити. Риса практично-шляхетна.

25. (Чужою рукою, по московськи). Буфетник з пароплава „Князь Пожарський“, Олексїй Памфілов Панов, вольновідпущенник д. Крюкова.

27. (Рукою Шевченка). Ночи тихі, місяшні, чарівно-поетичні ночи! Волга туманом прозорим поняла ся наче те безкрає зеркало і відбиває красуню ніч чарівну, блїду і берег стрімкий, порослий купками темних дерев. Декорация — восхит! Солодко вона заспокоює. Усю отсю красу привабливу, усю отсю видиму гармонїю нїму, покриває тихий, задушевний голос скрипки. Усї три ночи вряд отой вольно-відпущенник чудотворець безплатні голосом своєї скрипки лубяної возносить душу до творця Предвішного. Він каже, що на пароходї не можна держати доброго струменту, але-ж у єго з отого недоброго виливають ся чарівні гуки, найпаче в Шо-