заповітного твір тогож таки Бенедиктова: „Входь воспрещается“. З почуттям прихильника оновленої поезиї рідної він перечитав сей твір нам. Ми слухали уважно. Далї прочитав нам тогож поети на новий рік 1857. Я дивував ся і ушам не няв віри. Наш любий капітан чимало ще перечитав нам дечого живого, міцно сьвіжого. Але усю свою увагу і дивовижу я спинив на Бенедиктові а останнє ледві слухав.
Отак-от сегоднї у нас з балачки звичайної тай став ся лїтературний ранок надзвичайний, ефектний. Любо-б було отакі несподїванки справляти частїйш. На сам кінець отсїєї збірки поетичної О. О. Сапожников натхнув ся тай написав два вірши граціозні і щиро братерські. В ночі пароплав на кільки годин зупинив ся проти міста Волжська. Тут осередок фірми Сапожникових. О. О. вийшов був на берег, але незабаром вернув ся з своїм управителем Тихоном Зіновєвичем Епіфановим. На предиво красюк дїдусь отсей Епіфанов: сам білий з чорними бровами, сьвіжий; поводження прекрасне, нема й тїни, щоб нагадувала московського крамаря. Постать єго зграбна і живо менї нагадала дядька мого Шевченка-Гриню.
3. Не забувайте мене, що любить вас. З. Явленський (чужа рука, а далї знов Шевченкова) Пив, їв, спав. В ночі наснила ся Орська фортеця та корпусний евфрейтор Обручов. Отсего-о евфрейтора я так злякав ся, що з жаху прокинув ся. Довго я не спроможен був прийти до себе через такий сон огидливий.
4. В ночі проти міста Хвалинського пароплав наш брав дрова. На берегах Волги отсе одно-єдине місто, що нагадує стародавню назву моря Каспійського. Вранцї, знявшись з якоря, ми зібрали ся в каюту до капітана нашого любого. Після недовгої передмови, знов спорудили лїтературний ранок поетичний. Приязний Володимир Василєвич знов з свого портфелю перечитав нам кільки живих віршів невідомих поетів і між ними Хомякова „Кающаяся
