Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/130

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 120 —

див на мілину. „Князь Пожарський“ заходив ся був поратувати її, але — дзуски! і пропливши кільки верстов на перед, став на якір, ночувати; стережучись, щоб часом і самому не сїсти на Вязівських мілинах. — Вверх за устєм Ками, — Волга очевидячки помілїла і повузшала.

15. Спав аж до 10-ої години ранку. Се мабуть гомін глухий „Князя Пожарського“ отак мене приспав, бо сего зі мною нїколи навіть на підпитку, не трапляло ся. Отаке на предиво — довге спанє закінчило ся огидливим сном. Розбудив мене гуркіт якора, властиво ланцюгів, що кидали перед Уразовськими мілинами.

Користуючись з отієї недовгої зупинки та з довгої плавби проквільної через Ураківські мілини, я намалював досить добре білим та чорним олівцем патрет з Михайла Петровича Комаровського — пришлого капітана на тому пароходї, що колись то ще буде. А Сапожникова змалював за те, що надїлив менї свої теплі чоботи аксамітові. — О годинї 10-ій у вечері „Князь Пожарський“ став на якор підночувати біля Гремачевських мл ин.

16. Переписані вірші „Собачий бенкет“ мовою московською.

17. Учора менї не пощастило. Зранку почав малювати патрет з Е. А. Панченка — лїкаря домового у Сапожникова. Не встиг навести контурів, як покликали до снїдання. Поснїдавши, пішов в капітанську сьвітелку і твердо замірив ся кінчати патрета; але ось із за гори почало виринати місто Чобоксари. Нїкчемне воно, але мальовниче. Церко́в тут коли не більш, так однаково стільки, скільки й домів. Усї церкви стародавного штибу московського. Про кого й нащо таку силу їх набудовано? Для чувашів? Нї! для православія. Православіє — головний вузіл старої московської полїтики внутрішньої. „Неудобозабываемый Тормазъ“[1] з дуру хотїв затягти той вузіл; бо, бачте, узіл той ослаб,

  1. Тормаз — гальмо