був у єго годин зо дві: Бесїда була дружня. Взяв у єго читати „Голоса изъ Россіи“ лондонське виданнє і пішов до Павла Абрамовича Овсяникова: у єго моя тимчасова кватира.
21. Добрі мої приятелї М. О. Брилкин і П. О. Овсянников порадили менї, щоб прикинув ся хорим на те, щоб уникнути від подорожі по етапу в Оренбурґ, аби там узяти свій „указъ объ отставкѣ“. Я став на тому, що не гріх буде лицемірством одігнати подлість і прикинув ся хорим та до 1-ї години лежав, читав „Голоса изъ Россіи“ і дожидав лїкаря і полїцмейстра, а в 1-ій годинї махнув рукою і пішов до Сапожникових. По обідї провів до поштової контори моїх любих подорожних товаришок і товаришів. Вони поштовими каретами їдуть до Москви. Попращав ся з ними. Коли то я побачу ся з вами, добрі люди! Прохав Комаровського і Явленського, щоб в Москві поцілували за мене старого мою друзяку Щепкина. А Сапожникова прохав поцїлувати в Петербурзї мою сьвяту заступницю грапиню Н. І. Толстую. От тобі й Москва! от тобі й Петербург і театер, і академія, і ермітаж і солодкі дружні обійшли земляків; друзяків моїх Лазаревського і Гулака-Артемовського. Проклін вам корпусні і інчі командири, мої мучителї безкарниї. Гидко, і не по людски, огидливо, паскудно!
О 7-ій годинї вечера зайшов до М. О. Брилкина; тут трапили ся Овсянников і Кишкин. Дружня, щира бесїда приголомшила голосїння серця так несподївано враженого. Коли-б не отсї добрі люди, довелось би менї сидїти тепер за ґратками і дожидати „указа объ отставкѣ“. або просто кинути ся в обійми красунї-Волги. Здаєть ся останнє чи не було-б лекше.
22. Сегоднї — теж що і вчера з погодою: погано, слота і гидота. На вулицю не можна вийти. Зза муру Кремля собор показує свої незграбні товкачі з банями на лад ріпи і нїчого більш не видко з моєї кватери. Нудно. Пішов до М. О. Брилкина обідати. По обідї, як і до обіду, читав „Бог-
