Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/135

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 125 —

дана Хмельницького“ Костомарова. Пречудесна книжка. Вповнї вона малює сего ґенїяльного бунтовника. Поучає і напучує ся книжка. За останнї десять років історичня лїтература вельми рушила наперед. Вона прояснила подробицї, закурені димом, тиміями, що щедро кадить ся перед порфирородними ідолами.

23. Погода стоїть погана. Я стало лежу та читаю Зиновія Богдана. Прекрасна книжка сучасна. Від нїчого робити намалював патрет Б. В. Кашкина: досить добре. Обідав звичайно у М. О. Брилкина а по обідї, звичайно читав та спав.

24. М. О. Брилкин їздив в Балафну[1] з американським інжинєром Стремом, щоб подивити ся на пароплав і на баржи, що будують там задля товариства „Меркурій“. Від нїчого робити напросив ся і я з ними. О півднї чепурний новенький пароход „Лоцман“, зняв якір і понїс нас вгору по Волзї. Після різних зупинок ми о 5-ій годинї вечера пристали до Балахни. Ледві встиг я злїзти на купу беревен і подивити ся на отсю матїр великої сили мальовничих „розшив“ — як огляд скінчив ся і я пішов на „Лоцмана“.

Тут я довідав ся, що Балахна — одна з головних верфів на Волзї, так от як на Оцї — село Дідново, де майстрі з Голяндиї будували перший росийський корабель „Орел“. В 10-ій годинї вернули ся в Нижнїй; пообідали, чи повечеряли і розійшли ся спати.

25. Ранок був хоч і не ясний, та принаймнї без вітру і без дощу. Користуючись з отсїєї безбарвої погоди, я з рундучка моєї кватери, намалював верх церкви Сьв. Юрия. Хоч що небудь та робив.

26. Знов дощ і слота. От суще положення без виходу. Стародавні церкви нижгородські мене просто причарували. Вони такі милі, такі гармонїчно ріжнобарві а отся огидлива негодь не дає менї малювати. Одначе сегоднї я перехитрував погоду. Рано

  1. Балахна повітове місто в Нижегородській губ. Перекл.