прирівняєш їх до Записок, так очевидячки бачиш, що автори їх не читали навіть в „Основі“ Шевченкових Записок, а може інче чи й відає про їх! Бо інакше, гадаємо собі, де-хто з авторів може-б зовсїм не друкував своїх „Споминок“, а не то, принаймнї, не друкував би хоч того, що просто таки непевне, що супротилежно суперечить певним фактам, заведеним Шевченком до своїх Записок і заведеним, як кажуть, на сьвіжу память.
А то напр. одно — „ згадує“, що Шевченко правив свій „дневникъ“ за перші 2 — 3 роки своєї яремної неволї. Тимчасом сам Шевченко в своїх Записках на першому-ж аркуші каже зовсїм що інчого. Друге — запевняє, що Шевченко зустрів ся з Щепкиним в Нижньому Новгородї в кабінетї ґубернатора. Трейтє — додає, що Щепкин приїздив на Різдвяні Сьвята р. 1857 в Нижнїй Новгород „съ единственною цѣлью дать представленіе въ пользу своего друга“ — себ то Шевченка. Четверте — пригадує, що Шевченкови дозволено їхати до столицї, дякуючи піклованню Нижегородського губернатора… Або от командант тієї роти, де був Шевченко — д. Косарев запевняє, що Шевченко любив і шанував єго і т. ін. Певна річ, що біоґраф Шевченка розбере критично всї „Споминки“ і викине з них очевидні вигадки авторів; але доки те станеть ся, заким ще люди діждуть ся певної, критично обробленої життєписи Шевченка, треба дбати, щоб публїка не була омиленою. І в сему разї Записки стануть їй підмогою.
Записки Шевченка „Основа“ назвала „Дневникомъ“; ми відкинули сю назву, уважаючи її не зовсїм відповідною, і взяли назву з уст самого автора. З першого слова він свої щоденні замітки назвав — Записками, — хоча інде іменує і журналом.
