була хоч яканебудь робота. Обідав у Н. К. Якобі. Першу половину вечера пробув у Брилкиних; а другу в клюбі: сидїв з Овсянниковим за „Пчелою“[1] та пляшкою елю. В клубі спізнав ся з інспектором інституту при тутешнїй ґімназиї Варенцовим: він товариш Мик. Ів. Костомарова по унїверситету. Від єго довідав ся, що Костомарів ще не вертав ся зза кордону в Саратів і що Кулїш видав другий том „Записокъ о Южной Руси“.
16. Від нїчого робити зайшов я сегоднї до Варенцова. Зняли бесїду про Костомарова. Варенцов сказав менї, що по звісткам, які прийшли до єго з Москви, в Москві поміж молодїжю буцїм то ходить лист Костомарова, адресований до царя, повний правди, та взагалї розумнїйший і ширший нїж лист Герцена до тогож таки царя. Лист Костомарова буцїм би написаний з Лондона. Коли се правда, так запевне можна сказати, що Микола Іванович „сопричтен“ до собору наших закордонних апостолів. Благослови єго Господи! на отсему великому шляху!
Од Варенцова завернув до нового свого знаємого до Петра Петровича Голїховського. Милий і приязний чоловік. Він тут переїздом з Петербурга в Катеринобурґ. Він представив мене своїй ефектній жінцї. Вона мужественна брюнетка, родом Волошка; та з такою загарливою, чарівною красою, що я й не стрівав ще — на своїм віку. Дивна, огняна женщина. П. П. Голїховський, зпоміж інчого розповів менї, що в Парижі орґанїзував ся росийський журнал, з назвою „Посредникъ“, редактором Сазонов. Головною метою видання становить собі — бути за посередника між Лондонськими періодичними виданнями Герцена і росийським урядом та вказувати на підлоти „Пчелы“, le Nord-а і взагалї на урядові капости. Добра думка, та тількі шкода, що не в Брюселю, або не в Женеві. В Па-
- ↑ Петербурська тодїшна часопись „Сѣверная Пчела“. — Перек.
