Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/146

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 136 —

рижі коронований Картуш по приятельству як раз придавить отсю новонарожденну дитину сьвятоі істини.

Від красунї Голїховської зайшов до красунї Попової і зістав ся у неї обідати. Але ся красуня не під пару Волошцї. Вона здавала ся менї солодкою, легкою, розкішною, але-ж геть не такою повною життя красунею, як ота хвиляста, огняна Волошка. По обідї від Попових пішов до Якобі і спізнав ся у єго з Симбірським паном якимсь Киндяковим, родичем Тимашева, сучасного начальника штабу корпуса жандарів. Киндяков їде до Петербурга і я просив єго довідати ся у Тимашева: чи довго ще протягнеть ся моє засланнє і чи можна менї хоч коли небудь сподївати ся повної волї?

У Якобі зустрів ще і благоговійно спізнав ся з декабристою Іваном Олександровичем Анненковим, він вертає з Сібіру. Сивий, величавий і благий засланець. В бесїдї єго не знати й тїни озьвірення на своїх жорстких судей, навіть добродушно кепкує з фаворити коронованого фельдьфебля — з Чернишова і з Левшина, що був тодї головою у верховному судї. Благоговію перед тобою оден з наших первозванних апостолів!

Балакали про Миколу Турґенєва, що вертає з заслання, та про єго книжку. Багацько, багацько де-про-що була бесїда. Розійшли ся в першій годинї по півночи, промовивши до побачення!

17. Сегоднї одержав листа від М. Лазаревського і два листи від любого мого нездрадливого Залїского. Лазаревський пише, що він бачив ся з грапинею Настасією Івановною і що вони прирадили, коли не дозволено буде менї приїздити до столиць, так щоб я вдав ся з листом до грапа Ф. П. просячи єго, щоб він склопотав для мене дозвіл через президента нашої академії художеств Вел. княгиню Марию Миколаївну, а я до клясів академії ходити му залюбки, як було і во время оно. Добрі, благородні мої заступники і порадники.