менї чоловіка, що так щиро, нелицемірно полюбив мою любу, рідну мову і мою прекрасну Україну бідолашну.
11. Сегоднї у мене великий день! урочистий день радісний. Сегоднї одержав лист від моєї сьвятої заступницї Н. Ів. Толстої. Дружнїй, рідний лист. За що вона наділяє мене отсїм невимовним щастєм? І чим я сквітую ся за се несподїване, ясне, сердечне сьвято? Сльози радощів та чиста молитва — от єдина нагорода тобі, моя благородна, сьвята заступнице!
Радить вона менї написати до грапа Ф. П. лист і прохати, щоб попіклував ся, аби менї не боронили приїхати до столицї. Така була і в мене перша думка, та якось соромно було менї турбувати старого; а тепер — йду на те, напишу. Ще просить вона переказати привіт В. Ів. Далю від неї і від якогось П. Жадовського. Я тут не бачив ся з Далем; хоч колись і був знаємий з ним. Отже тепер і прийдеть ся очима лупати. Ну, й по заслузї!
12. Відписав на лист моєї сьвятої заступницї та тодї причепурив ся і пішов до В. Ів. Даля. Та не тямлю сам, з якої речи проминув єго кватеру і зайшов до ад'ютанта тутешнього воєнного ґубернатора, до князя Володимира Федоровича Голицина; се чоловік вельми гарний. Єго біля Севастополя ранено. У слїд мене прийшла й сестра єго, чорнобрива, люба, сердешна людина! Про що у неї туга? про що задумуєть ся отся сантифолїя, що ледві розцьвіла? Від князя зайшов до єго зятя, Олександра Петровича Варенцова: тут пообідав, послухав машинної музики і рушив в театер. Усе було добре, опріч панї Василєвої! думала — бідненька-причарувати публїку своїм фанданго і зовсїм не надїла штанів! Який варварський тямок про штуку! Климовський в ролї Пилипа IV. був дуже добрий; убрав ся зграбно і відповідно патрету сего гішпанського державця. Взагалї драма „Мати-Гішпанка“ так собі! звичайна!
