Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/162

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 152 —

кого — сказано — не говорити. Таємна жертва — великодушна. Чим же я за отсю щиру жертву поквітую з вами, мої добрі, великодушні земляки? Вольною, щирою піснею; піснею подяки і молитви.

Сегоднї беру ся за „Сатрапа і Дервиша“. Як дасть Біг успішно скінчити, присьвячу щедрим, честним і благородним землякам моїм. Хочеть ся менї написати „Сатрапа“ епопеєю. Се форма для мене зовсїм нова. Не відаю, як я з нею полажу.

14. У вечері пішов до старого Улибишова з доброю надїєю послухати музики. Старий нездужає і не приймає гостий. Вертаючи до господи, зустрів на вулицї недавню іменинницю. Вона, не зовсїм і проти моєї волї, повела мене в маскарад. Маскарад у Нижньому річ ориґінальна і рідка. Се те, що в Петербурзї у Марцїнкевича — танц-кляси: опріч невеличкої одміни в убраннях, усї подробицї ті самісенькі. Там спектакль кінчають пяні черкеси, а тут просто офіцерня з запомогою приїзжих дїдичів-Французів. Одно слово блискучий маскарад!

15. Через В. І. Даля одержав листа від Ф. Лазаревського. Пише, що незабаром поїде кудись знов через Нижнїй і просить, щоб я не їздив в Балахну. Не поїду, цур їй!

17. У вечері пішов до В. І. Даля переказати єму глибоке поважаннє від Ф. Лазаревського. Після привітання і переказу поважання, одна з дочок Даля сїла до роялї і почала частувати мене українськими піснями. Вже-ж пак — я був у восхитї, та не від попсованих пісень, а від простосердої ввічливости Далївни. Спостерігши, що вона доволї сьміливо орудує струментом я прохав її заграти що небудь з Шопена. Але мого коханця саме й не було і Далївна, замісць єго, заграла увертюру з „Гуґенотів“ Мейербера. На предиво менї отсей ґенїяльний твір вона виконала лучче, нїж я сподївав ся. Сумірна артистка пішла до своїх покоїв, а ми з В. Ів. якось несподївано зачепили в розмові Давидові псальми і взагалї Біблїю. Спостерігши, що я не байдужний до стародавної поезиї, Даль