Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/163

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 153 —

спитав у мене, чи читав я Апокалїпсис? Я відповів, що читав, та нїчого не зрозумів. Він взяв ся з'ясовувати менї розум і поезию отієї богонатхненної нїсенїтницї і нарештї подав менї перечитати власний єго переклад „Откровення“ з коментарями і прохав, щоб я, перечитавши, повідав єму мою думку. Не до душі менї останнє; без сієї умови, можна-б не читавши, подякувати, а тепереньки треба читати. Побачимо, що воно за зьвір в перекладї.

17. Одержав листа від П. Кулїша: відмовляє побачити ся тутечки зі мною; не через те, щоб бракувало часу і бажання, а через те, щоб з сего не пішло якого такого пащиковання, що може загаяти мій поворот до столицї. Я майже згоден на се. Він одрікаєть ся од журнала, про який я писав до єго; лаштує материял на 3 т. „Записокъ о южной Руси“ і почав писати щось серіозне, але що саме — того не каже.

У вечері був на бенефісї Климовського; грали добре, а про те дообіденний сон Островського менї не подобав ся. Переказ і переказ млявий. Останнє йшло — так собі, опріч попурі, що просьпівав в антрактї бенефіциянт, він же і скомпонував єго.

18.

Читалъ и сердцемъ сокрушился —
Зачѣмъ читать учился.

Читаючи ориґінал, се-б то переклад Апокалїпсиса на мову славянську, приходить гадка, що апостол писав єго про своїх неофітів і щоб закрити від приставів певний розум свого напучування, уживав умовлених виразів. А може бути єго кермувала і мета материяльна — щоб пристави подумали, що старий збожеволїв і верзе нїсенїтницю і тодї може швидче визволять єго з заслання. Остання гадка здаєть ся менї більш подібною до правди. З якої-ж речи така розумна людина як Даль перекладав і товмачив отсю алєґоричну нїсенїтницю? Не тямлю! І з якою думкою дав він менї перечитати свій убогий твір? Чи не міркує він завести в Нижньому катедру теольоґії і зробити мене своїм неофітом? Ледві чи так! Яку-ж думку я єму висловлю про