Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/170

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 160 —

виїздячи з Нижнього, прохав мене полюбити єго любу Тетяну — M-me Піунову, а я достотно виконав єго дружне прохання. А сегоднї Кишкин, прощаючись з слїзьми на очах, прохав полюбити єго рахманну любленицю Вариньку Остафієву. І я, маючи такі любі обовязки, нужу ся! Дурень, дурень, а в школї вчив ся! Остафієва поїхала кудись за місто. В 7-ій годинї вечера я пішов до Піунової. Вона була в господї. Я переказав їй вірші Курочкина „Какъ въ наши лучшіе года“; а вона прочитала менї дещо з творів Кольцова, а потім трохи що не всї байки Крилова. Я з сего імпровізованого лїтературного вечера був у восхитї і вернув ся до господи зовсїм щасливим. Вона любить читання: значить вона далеко сягне в своїй штуцї. Дай Боже, щоб справдило ся моє віщування.

12. Не ради недїлї і не з сьвітовим бридким візитом пішов я сегоднї до небоги тутешнього ґубернатора до П. М. Голинської. Мій щирий Михайло Семенович прохав передати їй єго патрет і поклон. В величезній гостинній округи бабусї Шаховської і Голинської сидїли холодні чепуристі офіцияльні постаті. Після привітання, ледві я присїв, як і на мене повіяло холодом від сего товариства. Війшов сам ґубернатор. Я повітав єго з нагородою „Анны“ через плече; попрощав ся і пішов разом з Е. А. Бабкиним, заїхав до єго на кватеру, взяв у єго Пушкина і Гоголя і повіз до Піунової. Прочитав її сцени з часів лицарських і нагрів свою душу, нахоложену ґубернаторським холодом. Вона перечитала менї „Каменнаго Гостя“, тодї поїхали ми до Брилкиних обідати. По обідї М. А. Ґрас повезла Піунову в театер, куди і я пішов, зовсїм задоволений, що день, який почав ся таким холодом, скінчив ся таким гарним теплом.

13. Бабкин подарував менї прегарну акватінту, на нїй змальовано смерть Людвика XVI, а я сегоднї — за отой-о малюнок, змалював єго власну особу, вийшло доволї вдатно. Вечер пробув у любого юнака віртуоза-віолончелїсти Веселовського. Вернув-