Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/177

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 167 —


і гарнесенька така! Стоїть вона десь біля паркану і протягає руку — ради Христа. Я хотїв підійти до неї з якоюсь дрібною монетою, але вона зненацька зникла. — Се більш нїчого — як про́довж ролї Антуанети.

У вечері був у Татаринова. Він з Біловим грав на чотирі руки увертуру з „Вільгельма Теля“, та з „Фрейшіца“ а потім де що духовного змісту з Гайдена. Божественний Гайден! Божественна музика!

Після музики зняли бесїду про талант моєї возлюбленницї Піунової. Спершу я з утїхою слухав як її славили, а потім так менї стало сумно, що я хотїв йти. Щоб воно за знак? Чи не ревність? Дурниця, нїсенїтниця ревнувати акторку до публїки. У неї сущим полюбовником повинна бути публїка, а чоловік — другом.

На сам кінець вечера господар перечитав нам вірші Беранже, переложені Ленським з назвою „Старый Холостякъ“. Менї вони вельми подобали ся, може через те, що я, коли не одружу ся — з моєю возлюбленницею-артисткою, так тодї мушу пристати до сего не поважаного гурту. (Переписані тут оті вірші).

6. Маря Олександрівна Дорохова підготовлювала близький акт випускним своїм годованкам молоденьким. Годованки в зелених сукнях і в біленьких фартушках поважно сидїли на лавках, немов в театрі публїка та, і побожно слухали, як їх подруги грали на роялї руколомні пієси. Мім інчого

    наш артист-ветеран прийшов у восхит і казав, що з такою втїхою єму нїколи ще не доводило ся грати. А вже-ж думка Щепкина може стати за авторитет. До нашої бенефіциянтки любої він показав сердешну ласку і радив їй серіозно попрацювати. Певна річ, що вона таку пораду і напучування близько до серця пригорне. В „Парижскихъ Нищихъ“ Піунова справляла ролю Антуанети; справила гаразд, але знати було, що отсїй ролї вона не спочуває. Ще якось ми спостерегли, що тодї, коли вона приходить до банкирової донї прохати роботи, так в тій сценї дикция у неї невідповідна. Відважуємо ся на се звернути увагу д. Піунової. — Перекладник.