Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/178

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 168 —

грали на двох струментах, і грали доволї добре увертюру з „Вільгельма Теля“. Потім читали вірші француські і нїмецькі. На сам кінець панна Біляєва прочитала власні вірші на тему: подяка за виховання. На її вік вірші дуже добрі. За се я обіцяв подарувати їй твори Козлова, як що добуду їх у Нижньому. Потім ще просьпівали хором так званий народний гимн, та на сему й край.

Все се звичайно — погано, а от де суща гидота: по салях інституту опріч лавок і брудного малюнку „самодержця“, нїже єдиної картини, нїже єдиної ґравюри. Чисто, рівно, наче в тому манїжі. Де-ж естетичне виховання про жіноцтво? А воно потрібне єму неминуче як те повітря, що осьвіжує дихання. Душогуби!

Після отсієї театральної репетициї зайшов я до М. О. і зустрів тут свого давного знаємого — Шумахера. Він не що-давно вернув ся зза границї і привіз четверо чисел „Колоколу“. Я вперше побачив сю ґазету і побожно поцїлував її.

7. Сегоднї одержав листа, та ще й заказного, від директора Харьківського театру. Він дуже приязно прохає, переказати єму умови Піунової та і її приспішити приїздом. Серцем радїю, що менї поталинило в сїй справі. Увечері пішов я до неї, щоб порадувати її отсією звісткою і побалакати про останнї її умови та про час виїзду її до Харькова. Не застав її в господї — а дурненька мати так мене повітала, що я ледві чи відважу ся коли переступити через поріг моєї любої протеже́. Треба значить висловитись на письмі.

8. Прислала вона по мене, кличе висловити ся про харьківську справу. Вже-ж пак я охоче згодив ся на отсе дїлове побачення, уважаючи і на любовне. Алле, овва! стара буркотиха-мати й одного ступня не зробила з хати. Мусив я рушити назад з самими препоруками. Вона бажає з татом їхати до Харькова. Але се прикрутить її грошеві достатки, бо тато мусить покинути контору, де він що місяця бере 30 р. Здаєть ся, що неня і їй навязла в зуби.