Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/181

— 171 —

Де-ти в ката забарилась
З своїми лучами?
У Версалї над злодїєм
Набор розпустила?
Чи з ким инчим мизкаєш ся
З нудьги та з похмілля?
Горнись лишень коло мене
Та витнемо з лиха!
Гарнесенько обіймемось,
Та любо, та тихо
Пожартуєм; — чмокнемо ся,
Тай поберемо ся,
Моя крале — мальована…
Бо я таки й досї
Коло тебе мизкаю ся:
Ти хоча й пишалась
І з пяними королями
По шинках таскалась
І к…а з Миколою
У Севастополї
Та менї про те байдуже…
Менї, моя доле,
Дай на себе надивитись,
Дай і пригорнутись
Під крилом твоїм і любо
З дороги заснути.

10. Одержав листа від Кошового батька Я. Г. Кухаренка, писаного ще 7 серпня. З Катеринодара лист гуляв через Новопетровське і Оренбурґ; сегоднї лишень дійшов до мене. Лїпше пізно нїж нїколи. Кухаренько не відав, де моя резиденция; а я не тямив собі, з якої речи він мовчить. Тепереньки усе стало ясно.

І. О. Усков з Новопетровського пише, що у них усе гаразд. Не зави́дний ваш гаразд! —

В. Н. Погожев пише з Володимира, що він сїми днями бачив ся в Москві з Щепкиним і він читав єму з памяти якусь мою „Пустку“. Зовсїм не памятаю сієї „Пустки“. А чую про неї вже невперше. П. М. С. Щепкин з розжалібленого серця пише про