Малюга розповів менї, що Марко Вовчок є прибраний підпис М. О. Марковички і що адресу її можна роздобути у Данила Семеновича Каменецького, Кулїшевого відпоручника в Петербурзї. Яке високе творіння прекрасне отся женщина! Не під пару моїй актрисї! Треба буде написати до неї і подякувати за ті радощі, яких надає її натхненна книжка.
19. Ранком о шестій годинї Шрейдерс вернув ся з Петербурга і привіз менї листа від Лазаревського. Піснї Беранже, переложені Курочкиним, і чотирі екземпляри мого патрета, зфотоґрафованого з мого-ж таки малюнка.
О 12-ій годинї в салї „Дворянського Собранія“ — відбуло ся торжественне відкриття комітету, орґанїзованого в справі визволення крепаків. Сей великий початок — благословив єпископ. Військовий ґубернатор Н. А. Муравєв держав промову, не гидку урядову промову, а промову одухотворену християнського волею. Але з банди своєкористних дїдичів — лакеїв на людське, сьвяте слово нїхто не пустив і пари з вуст. Чи буде надрукованою отся промова? Прохати му М. О. Дорохову, чи не можна їй розжити ся на список.
20. Оден примірник мого нерукотворного образа подарував М. О. Дороховій. Він їй не сподобав ся. Вираз — здаєть ся їй занадто черствим. Прохав розжити ся на список з промови Муравєва. Обіцяла.
21. Писав до Лазаревського, щоб він свої листи до мене адресував в Москву на М. С. Щепкина. Почав переписувати для друку свої вірші, писані від р. 1847 по 1858. Не скажу — чи з сієї полови богацько виберуть доброго зерна?
22. Трейтїй раз снить ся вона менї все жебрачкою. Се вже добуток не ролї Антуанети — а й сам не тямлю чого добуток. Сегоднї ввижала ся вона менї брудною, огидливою, обірванцем, трохи не гольцем і все таки в українській свитцї; та вже не в білій, а в сїрій, порваній і забейканій в гра-
