Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/185

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 175 —

зюку. Плачучи благала вона у мене, вибачити їй неввічливість з приводу Губерового „Фавста“ і подати їй милостиню. Вже-ж пак я вибачив і на доказ — згоди хотїв поцїлувати, а вона зникла. Чи отсї нічні верзїння не віщують нам дїйсного злидарства.

23. Сон справдив ся. Вертаючи з почти, зайшов до Владимирова і почув, що моя любленниця Піунова, не діждавшись відповіди з Харькова, поєднала ся з новим антрепренером тутешнього театру з д. Марцовим. Коли се правда, так яких же вона менї і М. С. Щешкину наробила відносин до Щербини? Огидливих! От воно де моральне злидарство! а я бояв ся материяльного! Приятельство на бік і чорти в воду. Хто зрушив своє слово, — у того й клятьба — байдуже.

24. Одержав листа від Кулїша, пише з дороги до Бельґії, з хутора свого Мотронівки під Борзною. Він рає менї малювати малюнки з істориї української, з пісень та з сучасного побуту народного ; такі малюнки можна буде вирізувати на дереві, друкувати їх багацько, розмальовувати і продавати найдешевше. У єго така думка, щоб випхати з народу суздальські малюнки. Гарна, благородна думка, але-ж справити її можна тільки з великими грішми; можна з неї заробити і материяльної користи. Тепереньки я не можу взяти ся до такої роботи. На се треба перебувати раз-у-раз в Українї, тодї й буде ріжниця між моїми і суздальскими малюнками. До того-ж я маю надїю таки попасти в академію і сїсти коло своєї любої акватинти.

На своїм віку я зазнав таку силу безталання і невдачі, що здаєть ся час би освійчити ся з отсїми гидотами. Але не спроможу ся! Несподївано зустрів Піунову і в мене не хватило духу поклонити ся їй. А чи давно я сподївав ся — стати з нею в парі! Сподївав ся, що вона буде моєю дружиною, ангелом хранителем, за котрого я був готов душу свою положити? Огидливий контраст! Несамостійність — се чудові лїки проти любощів! У мене мов хто ру-