Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/196

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 186 —

У вечері був у своєї любої землячки М. В. Максимовички. Не вважаючи, що сегоднї страстна пятниця, вона цїлий вечер сьпівала менї наші рідні задушевні піснї. Сьпівала так гарно, сердешно, що менї здавало ся, що я на берегах широкого Днїпра. Чудові піснї! чарівна сьпівачка!

22. День радіснїйший з радісних. Сегоднї бачив я чоловіка, якого не сподївав ся бачити тепер. Бачив Сергія Тимофієвича Аксакова. Яка прекрасна, благородна стариківська постать! Він хворий і нїкого не приймає. Ми з М. С. поїхали сегоднї поклонити ся єго родинї. Він, довідавшись, що ми у єго в господї наперекір лїкарській заборонї, покликав нас до себе. Бачили ся ми кільки хвилин. Але ті хвилини зробили мене щасливим на цїлий день — і на віки вони зістануть ся в моїх найяснїйших споминках.

Після пісного обіду в Троіцькому ресторані, пішов я до дому, маючи на думцї прилаштувати ся до учти Кремлївської в ночі. Не стало ся так! В ч. 3 „Полярно-ї Звѣзд-и“ прочитав статтю про Записки Дашкової і в годинї 11 пішов до Кремля. Колиб перше я про сю византійську, старовірську учту нїчого не чув, тоб може вона і зробила на мене яке будь вражіння, а то — тепер — таки нїякогісенького! Сьвіту на омаль, дзвону сила; хрестний хід, немов той вяземський попраник, рушає серед натовпу. Ну доки ще справляти муть отсю комедию японську? Гармонїї зовсїм бракує, зграбного нїчого і тїни нема.

О 3-ій годинї вернув ся до дому, і до 10-ої ранку спав сном праведника.

23. Христос Воскресе! В родинї М. С. не заведено на розговіни торжественного обряду і призначеного часу. Коли хто хоче! Республїка! гірш за анархію! ще гірш — богозневага! Відцурати ся звичаю заведеного з поконвіку об'їдати ся і обпивати ся — скоро сонце зійде! Та се-ж просто — наруга над сьвятощами!…