О годинї 10-ій прийшов до М. С. похристосувати ся актор Самарин і переказав єму дуже гарненьку епіґраму Щербини. Ось вона:
|
Боже! въ какомъ я теперь упоеніи [жди! |
24. Ще раз бачив ся з Сергіем Тимофіевичем Аксаковим та з родиною єго симпатичною і ще раз щасливий я!… Чарівний старик! Він кличе мене на лїто до себе на село і я, мабуть, чи встою проти такої спокуси. Хиба що запопадлива полїция не пустить.
Від Аксакова заїхали до В. М. Репнїної, а звідсїль до актора Шумського. Покоштували сьвяченої паски та вестфальської ковбаси — і поїхали до Станкевичів. Нема в господї. Рушили до книгарнї М. М. Щепкина і Т-ва і тут лишили ся обідати. Обід був званний. М. М. справляв вхідчини своєї книгарнї, тим то й задав бенкет московській ученій і лїтературній знаменитости. Що за чарівна отся знаменитість! молода, жвава, манірна, вольна! Тут зустрів я Бабста, Чичерина, Кетчера, Мина, Кроненберґа-сина, Афанасєва, Станкевича, Корша, Крузе і кільки інчих. Зустрів ся і познаємив ся з ними неначе з давно-знаємими людьми, з рідними. За всю отсю повну радість — мушу дякувати мого старого друзяку знаменитого М. С. Щепкина.
О 8-ій годинї вечера пішли до купця Варенцова: музи́ка і аматор в штуцї. Тут я зустрів декого з московських музик і малярів. Послухавши Моцарта, Бетховена та інчих великих репрезентантів чутної гармонїї в 11-ій годинї рушив „во свояси, дивя ся бывшему“.
