Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 10 —

не правда-ж, що фантазия яскрава! Та на сегоднї досить.

13. Сегоднї у вечері приплив парохід з Астрахани, але приплив вже вельми пізно, в 9-ій годинї, через що я до ранку не одержу від єго жадної звістки. Та з Астраханської почти я нї на що значне й не сподїваю ся. Уся моя переписка йде через Гурєвгородок. Через Астрахань я одержую листи вельми рідко. Виходить, що й з пароходу дожидати менї нїчого. Хиба чи не надумаєть ся батько кошовий Кухаренко написати до мене листа? От би звеселив мене старий Чорноморець! Видатне явище між людьми отсей суще благородний чоловік! З року 1847 усї мої друзяки мусїли порвати зносини зі мною. Про такий приказ Кухаренко не відав; не знав так само і про місце мого перебування; а вже як був ото в Москві на царському коронованню, репрезентуючи своє війско, так спізнав ся там з старим М. С. Щепкиним і від єго до відав ся: де місце моїй тюрмі. Тодї мій найблагороднїйший друзяка написав до мене найсердечнїйший, щирий лист. За десять років і не забути друга, та ще друга в нещастю, се факт вельми рідкий по між себелюбних людий. З тим листом він прислав минї 25 руб. „на поздоровленнє“.

Єму дано нагороду — звізду „Станислава первой степени“. Для чоловіка семейного, та ще й не богатого 25 р. жертва чимала. І я не тямлю, коли і чим віддячу єму за отсю щиру і нелицемірну жертву?

З приводу отсего дружного привітання несподїваного я уладнав був думкою свою подорож таким робом: через Кизляр та через Ставрополь проїхати в Катеринодар просто до Кухаренка. Надивлю ся, гадав я, до схочу на єго благородну твар, та тодї через Крим, через Харьків, через Полтаву на Київ до Минського Несвижа і на останку в село Чирковичі. Обнявши тут свого друга і товариша Бр. Залїского, проїду через Вильну до Петербурга. Але лист Михайла Лазаревського, писаний 2 мая, пере-