Від Мокрицького пішов я знов топтати вулицю, вже суху, і справляв отсе не хитру роботу ногами до півдня, а о годинї 12 з М. Лазаревським поїхали до Василя Лазаревського. На предиво симпатичні люди отсї брати Лазаревські, та усї шість братів — оден в одного. — Василь повітав мене як свого друга, що давно не бачив, а ми з ним зроду вперше зустріли ся. От земляк, дак так, що земляк!
У вечері пішли ми в цирк-театер. Дивили ся і слухали живописний відчит з ґеольоґії професора Раде. Відчит гарний. Малюнки астрономічні не зайві, але на що оті партацькі суздальські малюнки міст і будівель? вони просто зневажають штуку. Навіщо оті узори з ситцю, що крутять ся? вони зневажають науку. Чудно! а ще чуднїйш, що публїка плеще в долонї отсїй ятошній гидотї. Натовп! та ще столишний натовп!
30. Заказав свою фотоґрафію для М. О. Дорогової, в шапцї і в кожусї. Шукав Бабстову кватеру і не знайшов. Шкода. Не вважаючи на негодь, пішов на Василївський острів, зайшов до художника Лаврова і від єго довідав ся, що Павло Петровський — вмер. Гидка новина. Горопашна стара мати, — вона не переживе отсієї страшної новини.
У вечері грапиня Н-а Ів-а відрекумендувала мене своїм знаємим, що великим гуртом зібрали ся сегоднї до неї. Гостї повітали мене як давно сподїваного дорогого гостя. Спасибіг їм! Бою ся, щоб не зробити ся менї модною фіґурою в Петербурзї. А воно на те скидаєть ся.
31. Був з художником Лукашевичем в Ермітажі. Новий будинок Ермітажу — не такий, яким він менї здавав ся. Блискучість і розкоші, а зграбности на омаль. І в сему велелїпному храмі штуки відбила ся важка казарменна — лапа „не удозабываемаго“ вивченого ведмедя.
О 3-тій годинї вернув ся до господи, і лїг, аж ось прийшов давний знаємий і щирий земляк,
