Корбе. Нудно і брудно якось у старого-нежонатого, та ще у військового! У вечері у Білозерського слухав нову Совину драму і довів Сїраковському, що Некрасов не тільки що не поета, а й віршівник партацький.
12. Снїг, слота гидота, от же не вважаючи на се, ми, себ то я, Семен та М. Лазаревський пішли подивити ся на виставу в академії. Що-б не застудити ся, зайшли до Смурова, випили по чарцї джину, та проковтнули по десятку устриць. З вистави пішли до грапинї Н. Ів. на званний обід, що спорудила вона своїм численним близьким приятелям з приводу мого вороття. За обідом грап Ф. П. висловив коротеньку промову на честь милостивого царя. А на честь мого невольного терпіння довгого висловив майже лїберальну промову Микола Дмитрович Старов, потім Щербина, а на сам кінець грапиня Н. Ів. Менї було і приємно і якось не яково. Я не сподївав ся на та таку велику шанобу. Менї се була чиста новина. Семен помітив, що за обідом усї були блїдими, зеленими і тендітними, опріч безщасного заслання, — себ то — мене. Чудний контраст!
По обідї Сошальський повіз мене до землячки М. С. Кржисевич, а в першій годинї до Бореля, від Бореля до Адольфини. Тут я єго й покинув.
13. Від М. Д. Старова ми з Семеном поїхали до М. В. Остроградського. Великий математик приняв мене щиросердечно, яко земляка, яко свого семянина, що був кудись на довго заїхав. Спасибіг єму. Він з родиною їде лїтувати на Україну. Прохав би, каже до себе й Семена, та боїть ся, чи стане в Полтавщинї сала прогодувати єго.
Обідав у Семена. У вечері був у грапинї Н. Ів. і слухав вірші Юлїї Жадовської. Нещасна дївчина бідолашна.
14. Семен познаємив мене з вельми пристойним парубком з В. П. Енґельгардом. — Багато, пребагато дечого зворушило ся в душі у мене, як зустрів ся
