4. Був у Ф. І. Йордана. Яка він приязна та люба людина і художник; а до того — людина жива; а се поміж гравйорників рідко вельми. Впродовж години він показував менї новійші заходи коло гравюри акватинти. Висловив охоту помагати менї — усїм чим він спроможеть ся. Попращав ся з ним я вже яко на половину пришлий ґравйорник.
Від Йордана зайшов на довго до грапинї Н. І. а від неї до друкаря і ґравйорника Служинського. Застав єго за обідом і про моє дїло не було бесїди. Зайшов до старих приятелїв Уварових, — щоб у них обідати. Старий Уваров переказав менї, що мій сопутник з Астраханї до Нижнього О. О. Сапожников — тепер тут, але завтра їде в Москву. Я швидче до єго. Застав дома; але він не приняв мене, бо на швидку обідав. Се мене трохи засоромило. Я „отряхнув прах от ног своїх“ і зайшов по дорозї до свого чернигівського земляка Н. І. Петрова, тут і пообідав попросту.
У вечері з Семеном поїхали до грапинї Н. І. і пробули тутечки до білого дня.
5. В Ермітажі стрів товариша-академіка Михайлова; колишнього коханця К. І. Брюлова. Обійшовши ґалєреї картинну і античну, пішли в „Лондон“ снїдати. До свого виїзду з Рима до Мадриду, Михайло бачив ся в Римі з К. З. Брюловим. Він розповів менї про дивовижне, нечуване скупердяйство Брюлова. В отсїй таємничій штуцї великій Брюлов переважив великого Рембрандта. Попращавшись з Михайловим пішов обідати до Лукашевича — теж учень і коханець Брюлова. Лукашевич переказав менї теж саме що й Михайлов, з варияциями. Опріч морального знесилення нїчим виясувати такого з'явища.
З Служинським зайшов до Н. І. Уткина і не застав єго. У вечері з М. Лазаревським пішли до Семена і теж не застали в господї.
6. З Семеном поїхали ми до Енґельгардта і не застали єго дома. Зайшли до Курочкина — теж. Тодї до землячки М. С. Кржисевички. Вона зустріла нас
