аж ось прийшов Н. Курочкин і Вільбуа. Плян мій, раптом мінить ся! Замість Ермітажа, пішли ми до Семена побалакати, як становити на сцену оперу Вільбуа. Семена нема дома. Зайшли до Софії Федоровни, — теж-саме. Зайшли в ресторан, пообідали і розійшли ся.
9. Була думка витягти Дзюбина в Павловск. Він не згодив ся; я пішки рушив на Крестовський до Старова. Дожидаючи обіду обійшов з Ноздровським половину Крестовського і Петровського острова. По обідї пішки вернув ся до дому.
У вечері з Семеном були у чепурненької Грінберґ. Вона богацько і прегарно сьпівала. Яка досада, що вона малого зросту і на сцену не годить ся, а тоб яка палка, славна була з неї акторка!
10. Почав робити в Ермітажі. В добрий час сказати, в лихий помовчати. В 2-ій годинї пішов на Анґлїйське набереже провести Сухомлинова заграницю. Попращавшись з ним, зайшов до Н. І. Петрова. У єго трапив ся білєт на вхід до Ісаківського Собору. Ми пішли; але нас не впустили, бо білєт підписав Васильчиков, а не Гурєв. Хинська причина!
11. До 4-ої години працював в Ермітажі. Обідав з Антоном Савою і з Желегівським у Білозерського. На успіх пришлого польского вістника „Слово“ випили пляшку шампанського.
У вечері з Семеном пішли до грапинї Н. І. Толстої і вернули ся о 4-ій годинї ранком. На великі радощі господарки останнїй вечер весняний був веселим незвичайно. Семен та Грінберґ були душею загальної радости.
12. Провів Грицька Галагана на Україну і потім пішов до грапинї Н. І. попрохати, щоб дали менї в академії сталу кватеру. Вона обіцяла і я йму віри в обіцянку її. Від грапинї зайшов на часочок до художника Микешина, а потім до Глїбовського. Щасливі юнаки і паки щасливі художники!
На закликання Трощини і инчих земляків прийшов я о 5 годинї до Дюсо на обід. Несподївано зустрів тут нижнегородських моїх приятелїв Лапу
