— 209 —
Повернув ся я з Сібіру
Та не маю долї,
Хоч, здаєть ся не в кайданах
Та не маю волї.
Слїдять мене злиї люде
День, час і годину,
Прийде туга до серденька —
То ледві не згину.
Комісарі, ісправники
За мною гоняють,
Більше-ж вони людей били
Нїж я грошей маю.
Зовуть мене розбійником,
Кажуть, що вбиваю, —
Я нїкого не вбив іще;
Бо сам душу маю.
Візьму гроші з багатого,
Убогому даю,
І так людей надїливши
Сам гріха не маю.
Маю жінку, маю дїток,
Однак їх не бачу;
Як згадаю про їх долю —
То гірко заплачу.
Треба менї в лїсї жити,
Треба стерегти ся;
Хоч здаєть ся сьвіт широкий
Та нїгде подїть ся.
|
Утворив отсю пісню, вельми не мудру, кажуть сам Кармелюк. Брехня. Се поклїп на славетного лицаря. Се нїкчемного Падури рукодїлля.
(З 21 мая до 13 липня року 1858 нїчого в журналї не записано).
13. липня р. 1858.
