Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/239

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

17

— Ходїм на сцену, познаєм мене з нею.

— Ходїм! — відповів Губер раюючи. Ми пішли за кулїси. Там вже роїв ся цїлий тиск поклонників; більша частина їх були лисини, окуляри та біноклї. Ми й собі примостили ся до натовпу і не без труднациї пропхали ся до центру сего тиску. Господи, що там дїяло ся! Наша чарівниця, ота порхлива, легенька, наче зефір, лежала в вольтерівському фотелю, роззявивши рота; ніздри роздули ся, наче в арабської коняки, а по тварі у неї текли патьоки поту, змішаного з білилами і румянами — буцїм на веснї каламутні рівчаки.

— Гидко! — промовив Карло Великий і рушив назад, я за ним, а бідолаха Губер, справдї бідолаха, тілько що висловив свій комплїмент і промовивши на ймення Брюлова, озирнув ся назад, а Брюлов зник! Не скажу, яким чином він виплутав ся з біди.

Зіставала ся ще одна дїя балєта, але ми покинули театр, щоб, як мовляв Брюлов, не псовати десерта капустою. Не відаю, чи після Хитани, ходив він ще коли на балєт, але відаю, що про балєт він нїколи не розмовляв.

Вертаю ся до мого героя. Почувши від Брюлова: „підвалини положено“ — моя надїя почала набирати ся більш виразних форм. Я почав мізковати, чим би лїпше займати мого учня? Мої домашні пристрої нїкчемні. Я гадав про ґалєрию античну: Андрій Григорович, кустош ґалєриї — може-б і згодив ся-б; также в ґалєриї статуї так осьвітлені, що малювати річ неможлива. Довго я міркував, а потім взявши 20 коп., вдав ся до живого Антиноя, натурщика Тараса, щоб він пускав мого учня до ґіпсової кляси, тодї коли там нема вчення. Так і стало ся. Цїлий тиждень він і обідав в клясї; змалював голову Луция Вера, розпустного того підручника Марка Аврелїя, та голову Ґенїя — твір Канови. Потім я перевів його до фігурної кляси і казав йому змалювати на перший почин Антиноя з чотирох боків. За вільної години я приходив до його і підбадьорував жвавого працьовника фунтом ситницї да шматком ковбаси. Звичайний обід його був скибка чорного хлїба в водою, тай то ще як принесе Тарас води. Бувало отсе і я лю-