Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/255

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

33

був в господї. Я розповів йому, чого прийшов. Він розказав менї кілька таких фактів, де несподївані радощі, або горе, спричинювали ся божевільству. „Тим паче, — додав він, — що ваш протеже ще не зовсїм видужав з горячки“. На такі доводи — нема що казати. Подяковав я лїкареви за пораду, поклонив ся і рушив на улицю.

Довго топтав я улицю. Було на думцї зайти до старого Венециянова, чи не почую від його чого певного. Але було вже не рано, за північ, а він не те, що наш брат-бурлака, — значить — нема що й гадати, щоб до його опівночі заходити. А чи не піти-б менї на Троїцький міст, полюбовати, як сонце сходить? Але-ж до сего мосту не близько, а я почуваю себе притомленим. Чи не лїпше буде менї біля отсїх величезних сфінксів спокійно посидїти? Аж воно все одно: Нева та-ж сама. Та да не та! Подумавши, рушив я до сфінксів. Сїв я на ґранїтовому ослонї, обпер ся об бронзового ґрифона і довго любовав з тихої красунї Неви.

Скоро зійшло сонце, до Неви прийшов по воду придверник з академії і скуйовдив мене, говорячи, наче напучаваннє те: „Добре, що люди не ходять, а то-б подумали, що який будь пяничка“.

Подяковав я придверникови сороківкою, пішов до господи, лїг і заснув вже сном певним, хозяйським.

О годинї одинадцятій я вже був в кватирі Карла Павловича. Відчиняючи менї двері, Лукиян промовив: „Прохали підождати“. В майстернї кинула ся менї в вічі відома менї тільки з своєї слави, та з Мілєрового естампу, знаменита картина Цампєрі „Іван Богослов“. Знов не тямлю, чи не через отсю картину пише до мене Василь Андрієвич? Так на що-ж він пише: „і його з собою приведїть“. Записка була при менї: я перечитав кілька разів P. S. і заспокоїв ся. Підійшов близше до картини, але непевність клята не давала менї любовати до схочу з отого високо-зграбного твору.

Не помітив я, коли до майстернї прийшов Карло Павлович з ґрафом Вєльгорським і з Жуковським. Я поклонив ся їм, місце своє їм уступив і пішов до патрета Жуковського. Вони довго любовали з великого твору

Художник

3